БОРТНИЦТВО

Ощадливе ставлення до бджіл стало одним з перших кроків людей до збереження навколишнього середовища. Тоді ж з'явилися і вірування, пов'язані з бджолою. Досі бджолу з повагою називають «Божою мухою». За легендою, «пчоли» з'явилися з голови — «чола» Бога. Бортництво стає не лише промислом по добуванню меду і воску, а й своєрідною наукою про навколишній світ.

Первісні мисливці за медом видирали стільники, викурюючи димом бджіл або спалюючи бджолину сім'ю вогнем. Такий спосіб деякі люди практикували і в часи розвиненого бортництва. Крадіжка меду з чужої борті суворо засуджувалася звичаєвим правом та законами часів Русі і Великого князівства Литовського. На Поліссі таких злодіїв називали «пчолодерами», вони «дерли пчоли», тобто знищували бджолину сім'ю. Звичаєве право передбачало за це грошове стягнення, інколи смертну кару. Існували також магічні способи покарання для таких злочинців — особливі замовляння і магічні дії.

Бортнику потрібно було розуміти поведінку бджіл. Ці знання накопичувалися протягом тривалих спостережень за бджолами багатьох поколінь збирачів меду. З'явилася особлива бортницька термінологія — з назвами бджіл та їхньої поведінки, конструкції вуликів, інструментів. Терміни бортницького словника утворилися в глибоку давнину і багато з них є спільними для слов'ян — українців, білорусів, росіян, поляків, а також балтів.

Бортники навчились створювати штучні помешкання для бджіл, підіймати та встановлювати колоди на дерево. Весняний період у праці бортника відзначений терміном «творіння»: на початку березня і до травня бортники йшли в ліс і «творили вуллє», тобто чистили вулики та борті від померлих за зиму бджіл, павутиння та сміття. Потім, для приваблення нового бджолиного рою, який мав прилетіти і заселити новий вулик, вони обприскували борті зсередини запашним розчином, що виготовлявся на основі меду та стільників.

Восени (до середини жовтня) бортники «гляділи пчол» – обходили усі свої борті, добуваючи мед і віск. Для того, щоб бджолина сім'я перезимувала, лишали приблизно третину меду у вулику.

Ще донедавна бортники вважалися носіями таємних знань, особливих магічних практик. Бортницькі знання передавалися в межах родин. Окрім раціональних умінь і навичок вони містили також молитви та замовляння, у яких бортники зверталися до бджіл та їхніх божественних опікунів. Вірили також, що деякі бортники можуть мати особливу силу чи вдачу завдяки магічним знанням.

Етнографами були зафіксовані різноманітні легенди про бджіл, перекази про бортників-знахарів, музичний фольклор — колядки та щедрівки, які співалися під час різдвяно-новорічних свят спеціально для бортника.